08.07.2003. ОБЪЯВЛЕНИЕ. Просьба помолиться о здравии тяжкоболящего отрока

Просьба помолиться о здравии тяжкоболящего (костный рак) отрока, р.б. Иоанна. Врачи оставили всякую надежду, и уповаем только на милость Божию, заступничество молитв Божией Матери, Святаго Пророка и Предтечи Господня Иоанна, и всех святых от века благоугодивших Богу.
Веруем яко не в туне будет соборная православная молитва!
Буди милость твоя Господи на нас, якоже уповахом на тя.
И да будет воля Твоя святая об отроке Иоанне!

07.07.2003. ЛЬВІВ. Кровоточива ікона Спасителя відвідає Галичину

З 6 по 10 липня 2003 року у свято-Георгіївській церкві у м. Львові (вул. Короленка, 3) для вшанування буде перебувати кровоточива ікона Спасителя, мироточиві ікони Божої Матері та святителя Миколая, привезені із села Державіно Бузулукського району Оренбурзької області, Росія.
Храм відкритий щодня з 7.00 до 23.00. При необхідності - цілодобово.
Довідка
Перше чудесне явлення - образ Господа почав сильно благоухати та мироточити - трапилося 5 травня 1999 р. Власниці ікони, 68-річна Антоніна Іванівна Єфімова і її дочка, 33-річна Ольга Володимирівна Єфімова із села Державіно Бузулукського району Оренбурзької області, помітивши це, відразу ж повідомили про побачене духовенству. Звістка про мироточіння швидко рознеслася по Поволжю і Приураллю, у будинок потягнулися прочани. Ікону стали запрошувати в різні парафії.
Ольга Єфімова, що стала відтоді хранителькою чудотворного образа, стала возити його для молитовного вшанування по парафіях і монастирях різних єпархій Росії. Деякі ікони після того, як їх клали поруч із чудотворною іконою, самі починали мироточити.
5 квітня 2000 р., у Велику середу, на поверхні ікони (на лику і благословляючій десниці, а потім і на чолі) зненацька почали з’являтися дрібні плями червоної рідини, що поводилася як кров: згущувалася, згорталася і перетворювалася в струпи. У будинку Єфімових відчувався запах крові. Довідавшись про це чудесне і страшне явище, самарські священнослужителі негайно організували проведення відповідної біохімічної експертизи, що підтвердила припущення православних: ікона чудесним чином виділяє справжню людську кров. Гематологи навіть встановили групу крові - IV, що збіглося з даними, отриманими їхніми італійськими колегами, які досліджували Туринську плащаницю. Тим часом плями крові, що спочатку були невеликими, ледве помітними, швидко просихали і згущувалися, стали збільшуватися в розмірі, повільніше сохнути, а струпи, що утворювалися з крові, стали утримуватися на дошці довше.
Як зазвичай буває в таких випадках, чудотворність образа підтверджується його цілющими властивостями. За півтора року ікона відвідала більше половини єпархій Росії та інших країн СНД. І скрізь до чудотворного образа молитовно зверталося багато хворих, відбулися численні зцілення.

03.07.2003. ОБЪЯВЛЕНИЕ. Храм преподобного Серафима Саровского села Голубинка (Крымской епархии) ждет всех паломников на престольный праздник

1 августа – в день 100-летия обретения мощей чудотворца — храм в честь преподобного Серафима Саровского в селе Голубинка Бахчисарайского района отметит свой престольный праздник. Паломникам будет предоставлен ночлег.
Со временем в Голубинке будет построен новый храм в честь преподобного Серафима, место для которого уже определено и освящено. В день престольного праздника к этому месту будет совершен Крестный ход улицами села и отслужен молебен.

30.06.2003. ОБЪЯВЛЕНИЕ. Православное кадровое агенство предлагает услуги по трудоустройству

Православное кадровое агенство создано для тех, кто ищет работу или работников. Агенство занимается трудоустройством в Киеве и иногородних
Тел.268-81-64 с 10-00 до 18-00
Адрес:Киев,б-р Дружбы Народов,д.5,оф.705

30.06.2003. АНОНС. 4-5 липня з міста Вінниці до Калинівки пройде Хресний хід, присвячений 80-й річниці Калинівського чуда

Подія розпочнеться 4 липня об 11-й годині подячним молебнем біля Свято-Воскресенського храму м. Вінниця. Після молебня Хресний хід вирушить до місця, де сталося чудо - Калинівки, що у 25 кілометрах від Вінниці.
В ніч з 4 на 5 липня опівночі розпочнеться Всенощна та Божественна Літургія біля Хреста в Калинівці.
Хресний хід та Богослуження очолить митрополит Вінницький і Могилів-Подільський Макарій. Традиційно свято збирає понад 30 тисяч прочан. Усі прочани будуть забезпечені харчуванням.

Калинівське чудо
У 1923 році червоноармієць, який повертався з Громадянської війни, вистрелив у поклонний придорожній хрест поблизу м.Калинівка. Куля потрапила у руку на зображенні Спасителя. З рани потекла кров.
Це явище продовжувалося протягом 5 місяців і збирало десятки тисяч прочан з різних регіонів України. Прийшли хресні ходи з Києво-Печерської та Почаївської Лавр, приїхав цілий потяг православних прочан з Польщі, але їм не дозволили вийти з вагонів. Відомо багато випадків зцілень біля святині.
Влада шукала пояснень та намагалася розвінчати Калинівське чудо. Місцевого фельдшера Мурованого, який засвідчив, що з хреста тече людська кров, було розстріляно. Тоді енкаведісти використали в ролі "іуд" автокефального "єпископа" Павла Погорілко та декількох вірних йому "священиків". На початку листопада вночі Хрест було зрізано та знищено. Ніяких "хитрих" пристроїв при цьому знайдено не було.
Почалися жорстокі репресії проти православних віруючих та духовенства. За допомогою військових частин розігнали людей, знищили хрест і заарештували всіх членів церковної ради. В січні 1924 року над ними відбувся «офіційний» суд, за вироком якого 13 чоловік було засуджено до позбавлення волі на різні терміни і 6 чоловік заслано до Сибіру. Біля Калинівки були розставлені пости комсомольців, які питали у всіх, хто приходив до хреста, що вони бачили. Тих, хто казав, що нічого, — відпускали, а тих, хто не лякався казати, що бачив кров на хресті, — забирали. Тому кількість людей, репресованих більшовицькою владою, була значно більшою, ніж було офіційно оголошено.
Але віруючі люди не забували про Калинівське чудо, і у післявоєнні роки хрест був споруджений знову. Це сталося стараннями віруючої вдови Анастасії Зубко з села Сосонки, яка в кінці 40-х років, під час голодомору, продала свою корову-годівницю та на ці гроші замовила хрест. Розповідають, що нести хрест зібралися віруючі люди з навколишніх сіл. Хрест несли на рушниках чоловіки, перед ними йшли діти з квітами і духовенство. Хрест встановили на тому самому місті, де сталося Калинівське чудо. Але через деякий час безбожна влада його спалила.
У 80-х роках Іваном Касинюком, віруючим з села Сальник, був зроблений и встановлений новий хрест, який простояв декілька днів. Влада наказала знищити хрест, але люди його переховали біля церкви.
В 90-х роках цей хрест установили знову. У 1993 році, коли віруючі відзначали 70-ту річницю Калинівського чуда, військовослужбовці місцевого гарнізону виготовили та встановили новий величний дубовий хрест на святому місці. Тепер хрест стоїть у храмі-каплиці, що був зведений над цим святим місцем.
У 90-х була відновлена і традиція Хресних ходів з Вінниці до Калинівки на чолі з правлячим архієреєм, за участі численного духовенства та тисяч віруючих.