07.05.2003. КИЇВ. Кардинал Любомир Гузар вважає, що Рим не заперечує його спілкуванню з українськими розкольниками

Дивною виявилася реакція глави українських греко-католиків на здивованість православних тим, що він, всупереч офіційній позиції Ватикану, вступив у молитовне спілкування з відлученим від Православної Церкви та анафематованим нею Філаретом Денисенком.
Натомість на сторінках інтернет-видання RISU.org.ua з’явився коментар самого уніатського кардинала. Спочатку він наголошує, що " На засіданні спільної богословської комісії у Баламанді представники РКЦ прийняли рішення спілкуватися виключно з канонічними Церквами (УПЦ КП та УАПЦ вважаються неканонічними і представники Ватикану з ними не спілкуються)". Але з цього він зробив дивні висновки. За його думкою, якщо "під час візиту до України Іван Павло II взяв участь у зустрічі з Всеукраїнською Радою Церков, де були і предстоятелі „неканонічних” Православних Церков України – Патріарх Філарет (УПЦ КП) та владика Мефодій (УАПЦ)", то й він тепер може мати молитовне спілкування з ними.
Можливо треба нагадати кардиналові, що Папа "мав зустріч", а не "відправляв екуменічні молебні". І відбулася ця зустріч у приміщенні філармонії, а не в розкольницькому "кафедральному" соборі. І не одягали усі віри і конфесії свого богослужбового вбрання і не молилися разом з Папою, а тільки послухали і привітали його.
То ж, якщо наслідувати логиці кардинала Гузара, то скоро можливі "спілні молитви" греко-католиків не тільки з анафематованим Філаретом, а й з Свідками Єгови, Адвентистами сьомого дня, баптистами, п’ятидесятниками та навіть з мусульманами і юдеями, бо і з ними зустрічався Папа. А для того, щоб закріпитися у православній столиці України — Києві, уніатський глава не тільки заноситиме католицькі святині до розкольницьких соборів, а й до залів царств, молитовних будинків, кірх, мечетей та, можливо, і синагог.
Добре, що кардинал Гузар "розуміє представників УПЦ (МП), які настоюють на букві закону, але ми є люди і мусимо по-людськи вести себе у тій дійсності, в якій живемо". До речі, "буквою закону" кардинал йменує святі канони Православної Церкви, за порушення яких Церква анафематувала Філарета та не має молитовного і євхаристичного спілкування з розкольниками. Повагу до православних канонів неодноразово підкреслювала і Католицька Церква, але, вирогідно, для уніатів не тільки "Москва — не мати", а й "Рим — не батько".
До того ж церковному ієрарху більш личило б вести себе не тільки "по-людськи", а й по-християнськи, бо "що спільного між праведністю та беззаконням, або яка спільність у світла з темрявою? Яка згода в Христа з белійяаром? Або яка частка вірного з невірним?" (2 Кор. 6, 14-15).
На фото з сайту "патріаршого собору УГКЦ":
1. Уніатсько-розкольницьке братання на залізничному вокзалі.
2. Католицький кардинал вперше і першим прикладається до пристолу православного Володимирського собору.

01.05.2003. КИЕВ. Экуменизм по-нашему: Впервые врата православного Владимирского собора распахнутся перед униатско-католическим кардиналом, который вопреки официальной позиции Католической Церкви вступит в молитвенное общение с отлученными от Православной Церкви раскольниками

Именно так можно прокомментировать событие которое состоится в Киеве 3 мая.
Как сообщает Интерфакс, в Киеве глава Украинской греко-католической церкви Патриарх Любомир Гузар и Глава Украинской православной церкви Киевского патриархата Патриарх Филарет на центральном ж/д вокзале встретят минскую копию Туринской плащаницы, привезенную из Львова. Со временем начнется крестный ход улицами Киева от вокзала к собору Святого Владимира (УПЦ КП). После установления копии Туринской плащаницы состоится экуменический молебен перед плащаницей. Туринская плащаница будет находиться во Владимирском соборе до 11 мая, после чего она будет перенесена в храм Святого Василия Великого (УГКЦ). В этом храме копия Туринской плащаницы будет находиться два месяца, а затем будет перевезена в Донецк.
Кстати, в Донецке копию плащаницы вероятнее всего будет встречать "епископ" УПЦ-КП, скандальноизвестный тем, что во время посещения США публично отрекался от православной веры и был принят в общение американскими старокатоликами.
Данное событие еще раз подтверждает подлинное отношение Католической Церкви к названной "Сестрой" Церкви Православной. Да и чего еще ожидать после насильственного разгрома трех православных епархий в Галичине и захватов сотен храмов, непрошенного визита в Киев Папы Римского, перенесения униатской кафедры из Львова в Киев и раздела всей территории Украины на католические и униатские епархии. Возможно для украинских униатов не указ и слова главы папского совета по единству христиан кардинала Вальтера Каспера о том, что для Католической Церкви любое общение с Филаретом невозможно, т.к. он отлучен от Церкви, а Церковь Католическая не вмешивается во внутренние дела Церкви Православной. Однако удивительно другое, для того, чтобы хоть немного продвинуться на Восток греко-католики готовы вступить в общение даже с тем, кто вступил в общение с непризнающими Папу старокатоликами.
А ведь еще совсем недавно на самом высоком межцерковном уровне заявлялось, что униатизм (насильственное отсечение части верующих от Церкви-Матери или принятие в общение отпавших от общения с Церковью-Матерью общин) не может быть средством достижения единства христиан. Напротив, он лишь усугубляет разделение, которое сам порождает.
С другой стороны, очередной раз подтверждается мнение, что от раскола до унии один шаг.

01.05.2003. КИЇВ. Чи відлучать від Католицької Церкви кардинала Гузара за спілкування з відлученим від Православної Церкви "патріархом Філаретом"?

Як стало відомо із повідомлень інформагентств, найближчим часом у Київ зі Львова планують привезти мінську копію Туринської плащаниці. Особливе здивування викликає той факт, що її будуть зустрічати разом глава УГКЦ Любомир Гузар та… позбавлений сану і відлучений від Православної Церкви Михайло Денисенко (колишній митрополит Філарет).
Викликає подив той факт, що УГКЦ в особі свого предстоятеля, як суб’єкт Римської Церкви, повністю ігнорує точку зору Ватикану з приводу можливості спілкування з особами, позбавленими священного сану своїми Церквами. Сьогодні виходить так, що папа визнає позбавлення сану та відлучення М.Денисенка, а його підлеглий кардинал Гузар – ні. Мабуть, уже настав час серйозно проаналізувати сьогоднішній стан канонічної дисципліни у Римо-Католицькій церкві, де підлеглі можуть проявляти подібне ігнорування офіційної позиції своєї Церкви (і як тоді відноситися до католицького догмату про непогрішимість римського папи?). Скоріше всього, така симпатія Любомира Гузаря до анафематованого “брата Філарета” сьогодні диктується нікчемними – з точки зору християнських принципів – політичними вигодами. І один і другий не відчувають під ногами “твердої землі”, і тому шукають підтримки хоча б один у одного. Але, на відміну від розстриженого “патріарха”, єпископ Гузар не був позбавлений сану та відлучений від Церкви (принаймні поки що). Хоча, виходячи з його поведінки, він вповні може у найближчому майбутньому на це “розраховувати”. Адже для католиків теж є дійсними Апостольські правила: “Якщо хто з відлученим від спілкування церковного помолиться, хоча б то було і вдома, такий да буде відлучений” (10 правило).
Тепер відносно самої мінської плащаниці (копії Туринської). Сильно розкручена в останні часи піар-акція з цією копією розрахована тільки на релігійних невігласів. Якщо ми особливо виділяємо Туринську плащаницю (оригінал) через те, що вважаємо її саме за ту, в яку загортали Тіло Спасителя, то незрозуміло, чому ми маємо проявляти таке ж шанування саме для мінської копії (відомо, що сьогодні таких копій безліч), адже будь-яка плащаниця у будь-якому храмі (хай навіть найбідніше оздоблена), є в містичному смислі копією тієї плащаниці, в яку загортали знятого з Хреста Ісуса Христа. І тут вищезгадана копія не має ніяких переваг перед тисячами інших плащаниць (які, до речі, є у кожному київському храмі і монастирі). Християни ж шанують не якусь зовнішню схожість (тон фарб, форми або розмір), а внутрішню, духовну подібність до оригіналу.
Таким чином, майбутній піар-захід не може вважатися для віруючих християн чимось винятковим або надблагодатним. Заробляти ж собі авторитет на подібних акціях, тим більше з залученням церковних злочинців світового масштабу (М.Денисенка) – для українських католиків справа не найкраща. А віруючі (і православні і католики) щороку прикладаються у Страсні дні до Святої Плащаниці у своєму храмі, виявляючи таким чином любов і пошану до свого Спасителя.

04.02.2003. ОДЕСА. Католики молились разом з розкольниками, протестантами та сектантами

Як повідомила інформагенція RISU, Римо-католицький костел Святого Климентія в Одесі став місцем, де зібрались представники багатьох християнських конфесій, щоб "помолитися за єдність Церков". У спільній молитві взяли участь представники Римо-Католицької Церкви, УГКЦ, УПЦ Київського Патріархату, Німецької Лютеранської Церкви, Церкви Євангельських християн баптистів, Об"єднаної Церкви методистів, представники громад п"ятидесятників та пресвітеріан, "Апостолатус Маріс в Україні".
При цьому багато компліментів роздавали один одному "керуючий справами Одесько-Балтської єпархії УПЦ КП єпископ Паїсій" та єпископ РКЦ Броніслав Бернадський.
Як же пов"язати між собою заяви офіційного представника Ватикану та голови папської ради по сприянню єдності християн кардинала Вальтера Каспера про повагу до канонічного права Православної Церкви у питанні ставлення до розкольників і спільну "молитву" римсько-католицького єпископа з особою, що була позбавлена сану за злочини перед Православною Церквою? Чи перед нами знов приклад католицької подвійної ієзуїтської моралі…

07.02.2003. КИЕВ. Проректор Киевской Духовной Академии протоиерей Николай Макар считает, что отношение к униатам является камнем преткновения в диалоге между православными и католиками

Как заметил проректор Киевской духовной академии протоиерей Николай Макар, в настоящее время диалог между православными и католиками протекает в очень сложных условиях. Это, прежде всего, вызвано тем, что эти Церкви по-разному относятся к униатам. Если римо-католики принимают их как "своих", то православные относятся к ним, как "предателям веры". "По этой причине нам трудно найти консенсус даже по каким-то организационным проблемам, не говоря уже о вопросах вероучения" - отметил отец Николай. В завершении проректор духовной академии высказал сомнение в нормализации отношений между двумя конфессиями.