09.06.2003. ХАРЬКОВ. Католики намерены провести праздничный крестный ход в день начала Великой Отечественной войны

Епископ недавно учреждённой Харьковско-Запорожской диоцезии Римско-Католической церкви Станислав Падевский обратился к харьковскому голове Владимиру Шумилкину с просьбой разрешить проведение согласно латинскому обряду 22 июня крестного хода в честь Святой Евхаристии. По мнению владыки Станислава, жители Харькова нуждаются ещё в одном праздничном дне, когда по центральным улицам города будут шествовать с пением праздничных гимнов и хвалебных песней Творцу, верные чада Святейшего Римского Папы. Наверное, владыке Станиславу ни о чём не говорит дата 22 июня 1941 года – начало вторжения немецко-фашистских сил в пределы Украины, бывшей в то время в составе СССР. Начавшаяся тогда Великая Отечественная война унесла жизни миллионов наших соотечественников, родных и близких и до сих пор отзывается болью в сердцах простых украинцев. Самым естественным желанием для них будет пойти в церковь не для торжества, а для поминовения о упокоении павших за дело освобождения родины героев и мирных жителей.
Во всех храмах Украинской Православной Церкви Харьковской епархии по благословению Высокопреосвященнейшего митрополита Харьковского и Богодуховского Никодима 22 июня будут совершены заупокойные литургии и панихиды, для участия в молитве приглашены представители местных органов власти. Высокопреосвященнейший владыка Никодим обратился к харьковскому голове с просьбой не допустить проведение подобных акций со стороны харьковских католиков, дабы не осквернить память погибших в одной из самых кровопролитнейших в истории человечества войн.

Звернення Митрополита Харківського і Богодухівського Никодима
до Харківського Міського голови Шумілкіна В. А.
Вельмишановний Володимире Андрійовичу!
Маю священну повинність звернутись до Вас з приводу намагань харківського епископа Римсько-Католицької церкви Станіслава Падевського влаштувать 22 червня цього року хресний хід у центрі Харкова.
Мене надто дивує, що пани падевські розраховують на відсутність пам’яті нашого народу про те, що 22 червня це не свято Святої Євхаристії, а страшний день 1941 року, коли з благословення тодішнього папи римського Пія ХІІ гітлеровська банда напала на наші народи, що коштувало нам більше ніж 20 мільйонів загиблих синів і дочок за 4 роки Великої Вітчизняної війни. Загинули не лише ті, хто захищав Вітчизну, а й мирне населення, яке спалене у газових печах Освенцима та іншими стражданнями.
І цей трагічний день єпископ Станіслав Падевський називає традиційним святом. Це велика і страшна зневага до нас і нашого багатостраждального народу.
По-друге, якщо хресні ходи введуться в традицію нашого міста, яку вимагає єпископ Падевський, то де гарантія, що цього не вимагатиме завтра всякий зброд сект: штундисти, баптисти, єговисти та інші не традиційні секти, що кінець-кінцем може перейти у великий конфлікт, а то й у межрелігійне кровопролиття. Кому це потрібно?
Глибокоповажний Володимире Андрійовичу, з повагою ставлю до Вашого відому, що 22 червня у всіх храмах нашої Української Православної Церкви Харківської єпархії будуть звершені заупокійні літургії і панахиди воїнам, які загинули у Великій Вітчизняній війні.
Будемо раді, якщо у цих Богослужіннях приймуть участь представники місцевих влад, щоб гідно піднести молитву за наших батьків і матерів і попросити Господа, про дарування нашому українському народу мира, злагоди і святого взаєморозуміння, і щоб різні хрестоносці не дурили нас найсвятішим Тілом і Кров’ю Христовою.
З глибокою повагою, ваш
Никодим,
Митрополит Харківський і Богодухівський

23.05.2003. ЛЬВІВ. Архієпископ Августин мав зустріч з Верховним Католікосом всіх вірменів Гарегіном ІІ

18 травня 2003 року архієпископ Львівський і Галицький Августин, на запрошення Глави Української єпархії Вірменської Апостольської Церкви архієпископа Григоріоса Буніатяна, відвідав вірменський собор. Цього ж дня до м. Львова прибув Верховний Католікос всіх вірменів Гарегін П, з яким Владика Августин мав зустріч і розмову. З нагоди відкриття та освячення вірменського собору у м. Львові Владика подарував громаді хрест-розп’ятя авторської роботи, а Верховному католікосу – художнє пасхальне яйце. Потім був на прийомі з нагоди урочистостей.

16.05.2003. ПОЛЬЩА. Представники різних країн і різних конфесій обговорювали перспективи міжконфесійних відносин у Об’єднаній Європі

У польському містечку Миколайки 8-11 травня проходив міжнародний симпозіум “Роль кордонів між людьми, Церквами і народами”, присвячений проблемам межконфесійним та міжнаціональним стосункам у східноєвропейських країнах. Симпозіум зібрав церковних ієрархів, богословів, політичних та громадських діячів з Польщі, Німеччини, Білорусії, Росії та України. Від Української Православної Церкви у роботі конференції брав участь керуючий справами УПЦ єпископ Переяслав-Хмельницький Митрофан, який зазначив: "Процес європейської інтеграції триває. До його орбіти потрапляє все більше східноєвропейських країн, що мають свої особливості історичного розвитку, а також свої релігійні традиції. Тому треба вже зараз навчатися взаємоповазі та співіснуванню без прозелітизму та втрати національних та конфесійних коренів".

16.05.2003. КРЫМ. Межконфессиональный совет Крыма «Мир – дар Божий» в связи с приближающимся днем депортации – 18 мая - принял два обращения – к крымским властям и жителям Полуострова

В первом из них, адресованном председателю Верховной Рады АРК Борису Дейчу и председателю Совета министров Сергею Куницыну, говорится о том, что МСК, представляющий исторические религии полуострова, разделяет скорбь по жертвам депортации вместе с депортированными народами, молится о том, чтобы они обрели уверенность в завтрашнем дне и спокойствие на земле своих отцов и дедов, и считает, что сегодня назрела необходимость в установке в Симферополе общего памятного знака для всех депортированных народов.
В обращении к крымчанам говорится:
«Дорогие братья и сестры!
18 мая – День памяти жертв депортации. В годы второй мировой войны тысячи крымских татар, армян, болгар, греков и немцев были насильно выселены с территории Крыма.
Мы, члены межконфессионального совета «Мир – дар Божий», представляющие исторические религии нашего полуострова, вместе с депортированными народами разделяем скорбь по жертвам депортации и возносим свои молитвы, дабы Господь помог каждому пострадавшему от тоталитарного режима быстрее и уютнее обустроить свои жилища, обрести уверенность и душевное спокойствие на земле своих отцов и дедов.
Почти полстолетия многие тысячи крымчан находились в изгнании, вдали от своей Родины. В этот период были уничтожены атеистической властью большинство культовых зданий, памятников сакральной культуры.
Однако мы с вами являемся свидетелями того, как мир быстро меняется: то, что ещё вчера было немыслимым, сегодня уже воплощается в жизнь.
Мы видим, какие огромные изменения прошли в сфере государственно-конфессиональных отношений.
И очень важно, чтобы именно сейчас в нашем поликонфессиональном Крыму мы не забыли оживить в своих сердцах призыв Господа к братской любви.
Ибо нигде в постулатах наших религий нет места исключительности либо неуважения одной веры к другой. Все мы дети одного Творца. Мы верим в единого Бога, Который сотворил мир и ведет Свои создания к совершенству.
Мы, лидеры конфессий, осознавая свою ответственность перед Богом и своими народами заявляем, что насилие с чьей бы стороны оно не исходило является греховным деянием против Бога и человека.
Мы признаем, что возвращение депортированных народов на историческую родину происходит в сложных социально-экономических условиях формирования Украинской государственности.
Возрождение религий и духовной культуры депортированных народов осложнено общими проблемами их возвращения и обустройства.
И в этих условиях толерантные межконфессиональные отношения являются краеугольным камнем не только продвижения по пути построения гражданского общества, но и залогом свободного развития как общества в целом, так и каждого человека в отдельности.
Все мы должны четко осознавать, что Крым – наш общий дом. Нам и нашим детям Господь определил жить вместе, и мы должны сделать все возможное, что бы мир и согласие царили в нашем доме.
Мы осознаем, что путь взаимопонимания, которым мы вместе должны пройти, будет длинным, однако опыт прошлого позволяет нам с надеждой смотреть в будущее».

07.05.2003. КИЇВ. На зустріч копії Туринської Плащаниці уніати і філаретівці спромоглися зібрати всього дві-три сотні чоловік

Дивно читати, розташоване на сайті RISU.org.ua, свідчення сестри Павли, що приїхала до Києва зі львівського собору св. Юра: "Ми не сподівалися на такий велелюдний та грандіозний прийом цієї реліквії на сході".
Можливо сестра Павла сподівалася, що православні кияни поб’ють камінням львівських уніатів та місцевих розкольників, які відправляли свої "екуменічні молебні" на Київському вокзалі та у православному Володимирському соборі.
Чи дві сотні вірних та два десятка безвусого та безбородого "духовенства" двох "справжніх українських церков", що декларують наявність більш ніж 6 тисяч парафій в Україні та підтримку більшості населення, це і є велелюдність та грандіозність.
Радо бачити, що кияни, як і на візит до Києва Папи Римського, майже не відреагували на уніатсько-розкольницьке шоу. Про це свідчить і відсутність черг до Плащаниці у Володимирському соборі. Хоча у святкові та вихідні дні "глядачів" можна було б зібрати і більше. Та й немає нічого поганого в тому, щоб подивитися на "точну копію" однієї з найбільших християнських святинь.
Дивним лишається лиши раптове братання уніатів з розкольниками. І чи немає на це політичного замовлення? Можливо відповідь знаходиться на останньому знімку з фотогалереї події на сайті неіснуючого "патріаршого собору УГКЦ", де біля плащаниці стоїть лідер "Нашої України" Віктор Ющенко…