27.06.2003. КИЇВ. Стопа святого апостола Андрія Первозванного прибула до Києва

Сьогодні до Києва прибула одна з найбільших святинь Православної Церкви - чесна стопа святого апостола Андрія Первозванного. В аеропорту Бориспіль приземлився літак, що доставив мощі із Криму.
Мощі апостола Андрія Первозванного у київському аеропорту "Бориспіль" зустрічав керуючий справами Української Православної Церкви єпископ Переяслав-Хмельницький Митрофан, ректор Київської духовної академії протоієрей Микола Забуга, а також представники державної влади України. Святиню супроводжують насельники Свято-Пантелеімонівського монастиря Святої Гори Афон, де святиня перебуває протягом століть.
О 18 годині мощі апостола Андрія прибули до Києво-Печерської Лаври, де на площі перед Успенським собором Предстоятель Української Православної Церкви Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир у співлужінні митрополита Ташентскього та Середньоазіатського Володимира, архієреїв УПЦ та духовенства Киэва відправив молебень перед святинею.
Далі хрестним ходом навколо Лаври стопа апостола Андрія Первозванного була перенесена до Хрестовоздвиженського храму Лаври, що на Ближніх печерах, де її вже чекали декілька тисяч віруючих. Тут святиня буде доступна для поклоніння віруючим протягом двох діб.

28 червня з 20 по 21 годину святиня перебуватиме у Свято-Андріївському храмі на Печерську.
У неділю 29 червня після Божественної Літургії на площі перед Хрестовоздвиженським храмом Лаври мощі апостола Андрія вирушать до аеропорту, щоб повернутися до місця свого постійного перебування — Свято-Пантелеімонівського монастиря Святої Гори Афон.

Рибалка Андрій був першим, кого покликав слідувати за собою Господь наш Ісус Христос, тому апостола Андрія і називають Першозваним.
Саме Андрій разом із майбутнім апостолом і євангелістом Іоанном Богословом слухав у пустелі проповідь Іоанна Хрестителя, а потім привів до Христа свого рідного старшого брата – майбутнього первоверховного апостола Петра.
Після сходження Святого Духа на апостолів святий Андрій проповідував на Сході, тому вважається покровителем Східної Православної Церкви.
Згідно зі Святим Переданням, він здійснив апостольську подорож від Сірії, через Кавказ і Північний берег Чорного моря до Київських гір, які він благословив та поставив тут хрест. Потім апостол піднявся Дніпром, дійшов до поселень слов’ян у районі майбутнього Новгорода, звідки через землі варягів досяг Риму, після чого знов повернувся у Фракію.
Апостол Андрій заснував християнську Церкву у невеликому селищі Візанті, що стало згодом могутнім Константинополем, столицею Візантійської імперії.
Святого було розіп’ято на хресті у вигляді букви "Х", тому цей хрест називається Андрієвським.

27.06.2003. КИЇВ. Архієпископ Софроній: “Гетьман Петро Сагайдачний дуже багато зробив для Православної Церкви в Україні”

Заступник голови Синодальної комісії по канонізації святих УПЦ архієпископ Черкаський і Канівський Софроній перед початком роботи висловив своє ставлення до питань, які будуть розглядатися: “Комісія по канонізації святих цього року збирається вже вдруге. Багато зібралося матеріалу наданого єпархіями. Перед усім це новомученики та сповідники ХХ століття.
Але сьогодні найбільше привертає увагу питання розгляду життя та діяльності гетьмана Петра Сагайдачного та отамана Івана Сірка. Я весь цей матеріал особисто проглянув, опрацював, продивився те, що є в Інтернеті. Але все буде залежати від комісії, буде доповідь. Цим питанням займалися представники Харківської єпархії. До речі Сірко з Слобожанщини, а Сагайдачний народився на Львівщині.
Я гадаю, що по відношенню до Сагайдачного особливих питань не буде. Він може бути возведений у ранг святих, канонізований, так само як Даниїл Московський, або Олександр Невський, тому що він дуже багато зробив для Православної Церкви в Україні. За його проханням Єрусалимським Патріархом Феофаном було відновлено православну ієрархію в Україні, він боронив Православ’я від унії. Що стосується Івана Сірка, то з ним ситуація значно складніша, є питання і комісія їх буде розглядати.
Треба зазначити, що наша робота подготовча та дослідницька, рішення про канонізацію приймає Священний Синод Української Православної Церкви”.
Доповідь архієпископа Софронія під час роботи комісії>>>

27.06.2003. КИЇВ. Навіть історики вважають, що питання можливої канонізації отамана Івана Сірка потребує додаткового вивчення

Про це говориться у висновках, які для Синодальної комісії УПЦ по канонізації підготував професор Кафедри історіографії, джерелознавства та археології Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна заслужений працівник культури України Сергій Куделко: “Сірко Іван Дмитрович (бл. 1610-1680) видатний військовий і політичний діяч, кошовий отаман Запорозької Січі. Походив з української православної шляхти. Відіграв велику роль у політичному житті України 60-70-х рр. XVII ст. Як видатний полководець особливо уславив своє ім’я у боротьбі з кримськими та нагайськими татарами (провів понад 60 боїв і усі виграв). Боровся за вільності козацькі. У політичному житті не одноразово міняв свою орієнтацію. Ще за його життя і після смерті про нього було складено багато історичних пісень, легенд, переказів. Залишив про себе пам’ять як людина, що втілювала у себе найкращі козацькі якості. Похований поблизу села Капулівка, тепер Нікопольського району Дніпропетровської області.
Церковними справами спеціально не займався, але його діяльність сприяла усуненню мусульманської небезпеки для нашого народу.
Питання канонізації І.Д. Сірка потребує додаткового вивчення”.
Після короткого обміну думками Комісія по канонізації святих вирішили не розглядати пропозицію про канонізацію Івана Сірка, яка надійшла від Київського молодіжного козацького братства "Козацька воля".

27.06.2003. КИЇВ. За свідченням вчених істориків гетьман Петро Сагайдачний був послідовним борцем за Православ’я проти унії

Такий висновок після вивчення історичних джерел зробив професор Кафедри історіографії, джерелознавства та археології Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна заслужений працівник культури України Сергій Куделко. На його думку: "Сагайдачний (Конашевич, Конашевич-Сагайдачний) Петро Кононович (бл. 1570-х - 1622) видатний діяч України, гетьман Запорозького козацтва у найважчі часи для православ’я після Берестейської церковної унії 1596 р., коли православна ієрархія перестала існувати. П.К. Сагайдачний добре розумів значення церкви і віри. Своїми рішучими і, водночас, глибоко продуманими діями він намагався виправити становище. Використавши перебування у Києві єрусалимського патріарха Феофана, сприяв висвяченню православних єпископів і київського митрополита (Й. Борецького), тим самим була урятована православна церква в Україні.
Наполегливо домагався від польського короля Сигізмунда III зрівняння прав православних і представників інших конфесій, ліквідації унії. Всіляко підтримував національно-культурне відродження. Його ім’я пов’язане значною мірою із заснуванням Київської братської школи (згодом - Києво-Могилянська академія). Збудував Богоявленську (Благовіщенську) церкву Київського братського монастиря. До кінця своїх днів займався благодійністю. Збудував козацьку церкву св. Василія у садибі Київського Флорівського монастиря. Усе своє майно заповів Київській, Луцькій і Львівській братським школам.
Був одним з найбільш освічених людей свого часу, видатний полководець і дипломат, він залишив про себе вічну вдячність нашого народу. Похований у Києві на Подолі, могила була загублена.
Ім’я П.К. Сагайдачного як послідовного борця за православ’я, за визволення з-під іноземного гніту ніколи не забуде наш народ".

27.06.2003. КИЕВ. Комиссия по канонизации УПЦ считает возможным общецерковное прославление исповедника веры ХХ века архимандрита Варсонофия (Юрченко)

Материалы о жизни исповедника, свидетельства о чудесах и народном почитании архимандрита Варсонофия на комиссии представил представитель Херсонской епархии протоиерей Василий Пасенко: “Свидетельства об архимандрите Варсонофии имеются в изданной в 50-х годах в Джорданвиле (США) книге Польского “Новые мученики Росийские”. В ней описывается мученическая кончина исповедника. Однака на самом деле судьба этого известнейшего и в России и на Украине пастыря того времени сложилась по другому. От смерти его, как он потом рассказывал, спас сам Христос. Когда его почти бездыханное тело было брошено в холодный сарай вместе с мертвыми, его посетил Господь и практически воскресил исповедника. Его жизненный путь это сплошное исповедничество за веру. Он был гоним, пребывал в различных концентрационных лагерях. А закончил он свой путь архимандритом в Херсонской епархии, был известен как великий молитвенник, к которому приходило множество людей и получали необходимое утешение как при жизни, так и после смерти. О чем есть много свидетельств”.
Подробно разобрав все представленные материалы Синодальная комиссия по канонизации святых рекомендовала просить Священный Синод УПЦ причислить к лику святых архимандрита Варсонофия (Юрченко) как преподобного исповедника Херсонского.
Подробное жизнеописание архимандрита Варсонофия (Юрченко)>>>