03.10.2003. ПОЧАЇВ. Насельники Свято-Успенської Почаївської Лаври звернулись до Президента України з відкритим листом

Лист, що підписано 282 монахами - це реакція на провокаційну діяльність депутатів Тернопільської облради, які прагнуть перетворити Лавру на музей, і звернулись до Президента з проханням знову включити споруди монастиря до складу Кременецько-Почаївського історико-культурного заповідника.

1 жовтня 2003 р. № 196
Президенту України Кучмі Л.Д.
Шановний Леоніде Даниловичу !
Звернутися до Вас з листом-проханням не відміняти Розпорядження Кабінету Міністрів від 17.07.03 р. № 438 змусило нас Звернення на ваше ім’я від депутатів Тернопільської облради. Воно було ухвалене на основі рішення 4-ої сесії облради 6-го скликання. Замість вирішення насущних проблем економічного та морального життя народу (а їх немало) наші обранці приурочили ціле засідання сесії Почаївському монастирю про включення його споруд знову у склад Кременецько-Почаївського заповідника, з якого сприянням уряду ми вийшли, та його музеєфікацію. У своєму рішенні депутати області керувалися інформацією зацікавленої сторони, яка надходить від нездорових людей, а найбільше від прагматичного і корисливого отця-егоїста та відступника Зінкевича (за час перебування в сані поміняв вже третю конфесію).
До цього підключені і інші конфесії, зокрема УГКЦ, у власність якої в області передано до 80% храмів, в тому числі третина історичного значення, і все це робиться при діючому у нашій державі «Законі про свободу совісті та релігійні організації». Але чомусь для віруючих інших конфесій - свобода, а віруючі визнаної у світі істинної конфесії на Україні гонимі як у тоталітарні атеїстичні часи. Вони, виходить, сини, а ми пасинки. Де ж тоді справедливість? Хіба це не суперечить національним інтересам нашої держави і не перешкоджає її визнанню у світі?
На сьогодні 95 відсотків насельників Лаври є громадяни України, є ветерани війни, які лили кров за свій народ в 1941-45 роках та відстоювали Лавру від закриття в 60-х роках при радянській владі за що і сиділи в концтаборах.
В Україні є багато конфесій, багато віросповідань, - ми нікого не притісняємо і не зневажаємо нічиїх релігійних почуттів,- не посягаємо ні на чиє добро ні на чужий двір. А Лавра наш дім, ми у ньому живемо, і ми його відстоїмо, захистимо, якщо навіть і прийдеться голови зложити.
Ми з Божою поміччю відстояли Святу Лавру в часи атеїстичного розбою, відбудували, реставруємо повернуті нам Вашим сприянням споруди. Ви в цьому могли пересвідчитися під час Вашого візиту в Лавру. Ми пам’ятаємо Вашу допомогу, щиро вдячні Вам і щодень возносимо молитви за Вас і ввірену Вам державу.
Знаючи Вашу зваженість і мудрість у вирішенні державних питань, просимо Вас не відмовити нам у нашому проханні і не відміняти прийнятого Розпорядження Кабінету Міністрів, а згідно діючого законодавства передати нам споруди Лаври у монастирську власність. А ми, з своєї сторони, зробимо все можливе, щоб Почаївська Лавра і на далі прикрашала нашу Українську землю.
З повагою і молитвою насельники Свято-Успенської Почаївської Лаври

03.10.2003. ВІННИЦЯ. Ще одна парафія повернулася в лоно канонічної Української Православної Церкви

Після бесід, проведених благочинним Калинівського округу Вінницької єпархії протоієреєм Володимиром Розманом з жителями с. Люлинці, останні зрозуміли неправду, на якій заснований так званий Київський патріархат. Жителі села обрали шлях до Бога у законній Церкві, яку визнає весь православний світ. Тому чергового священика, якого прислав “єпископ” УПЦ КП Геронтій вони не прийняли і через благочинного звернулися до Вінницького єпархіального управління з проханням дати їм нового, справжнього священика, який би вів їх шляхом спасіння.

01.10.2003. ОБОЗРЕНИЕ. Международные события за 22 – 26 сентября

Минувшая неделя оказалась достаточно напряженной для христианского мира. Протест грузинской общественности против подписания соглашения с Ватиканом достиг таких пределов, так что заставил вмешаться даже Вселенского Патриарха; католические священники Великобритании добиваются пенсионного обеспечения; во Франции происходит быстрый процесс дехристианизации общества, а в Польше впервые пастором Реформаторский церкви стала женщина, что идет вразрез со Священным Писанием и является вопиющим нарушением норм канонического права. И, наконец, не прекращаются судебные процессы против членов общественоопасной террористической сектантской группировки «Аум Синрике».
Подробнее>>>

01.10.2003. КРЫМ. Митрополит Лазарь принял участие в праздновании 500-летнего юбилея Бахчисарая

Митрополит Симферопольский и Крымский Лазарь по приглашению руководителей города Бахчисарая и Бахчисарайского района принял участие в праздновании 500-летнего юбилея города Бахчисарая, которое началось с праздничного Богослужения в центральном городском храме в честь Феодоровской иконы Божией Матери. Эта прекрасная Богородичная церковь, построенная 90 лет назад в честь 300-летия Дома Романовых на средства благочестивых бахчисарайцев – Евгении Васильевны и Дмитрия Ильича Почаджи, два года назад была возрождена и вошла в жизнь жителей и гостей города светлой молитвой и словом Божиим, исцеляющим души. Об этом говорил владыка Лазарь в своем приветственном слове к собравшимся на празднование бахчисарайцам, выразив сердечную благодарность всем, кто вкладывает свой труд и душу в возрождение духовности и высокой нравственности.
«Эти прекрасные качества испокон века были присущи нашему православному народу, чьими стараниями во славу Божию возрождаются наши великие святыни, - отметил далее владыка, - И одной из главных наших святынь является прекрасная жемчужина – Свято-Успенский мужской монастырь. Это бесценное достояние не одного Бахчисарая, не одного Крыма, а всего нашего православного мира. Заветная мечта Украинской Православной Церкви – открыть на базе этой обители первую в Крыму Святую Лавру. Свято-Успенский монастырь заслуживает особенного внимания и как древнейшая святыня, и как памятник христианства в Крыму, замечательный своею оригинальною постройкою в скале. Важность значения этого святого места, с давних пор пользовавшегося особенным почитанием как у христиан, так и у крымских татар, состоит в том, что здесь в XV веке, на скале, чудесно явилась икона Божией Матери "Панагия Всесвятая". Место явления иконы прославилось чудотворениями. Благодать Господа и Покров пречистой Его Матери, избравшей Скалу местом явления Своей иконы, никогда не оставляли ее Своим благословением. Не только христиане, но и сами крымские ханы были покровителями сего святого места. Последние 10 лет возрождения святой обители свидетельствуют нам о том, что и сегодня множество людей приходят и приезжают сюда из ближних и дальних мест, получая утешение в своих бедах, исцеление от болезней по молитве и вере своей».
Митрополит Лазарь призвал всех жителей, руководство благословенного Бахчисарая к миру, согласию, единству в общей нацеленности на созидание во благо процветания их города, всего нашего Богоспасаемого Крымского полуострова и пожелал им великого дара терпения, любви, взаимопонимания и взаимопрощения.

30.09.2003. КИЇВ. Випускники Московської Духовної Семінарії 1988 року відсвяткували 15-річчя випуску у Києво-Печерській Лаврі

Вибір місця святкування не випадковий, бо серед тих, хто закінчив Московську духовну школу у рік 1000-ліття Хрещення Русі, і намісник Лаври архієпископ Вишгородський Павел. Серед тих, хто зібрався на ювілей священнослужителі з України, Білорусії та Росії, яка була навіть представлена священиком з Мордви. Випускники зустрічали дату молитовно, Божественною літургією у Трапезному храмі Лаври та монастирською трапезою. Архієпископу Вишгородському Павлу співслужили єпископ Томський і Асиновський Ростислав, єпископ Васильківський Пантелеімон, 14 священиків і один протодиякон. На згадку про подію архієпископ Павел подарував кожному зі своїх однокурсників хреста з прикрасами.
В цей день ювіляри згадували і сумну подію 17-річної давнини, коли в семінарії сталося пожежа, під час якої загинуло 5 юнаків. Єдиним, хто лишився живим у охопленій полум’ям кімнаті, був нинішній намісник Києво-Печерської Лаври архієпископ Павел.
Коментуючи подію, Владика Павел зазначив: "Ми вдячні Блаженнішому Митрополитові Володимиру за можливість зібратися разом у Києві та вшанувати пам’ять тих, хто пішов з життя 17 років тому. Ми також святкуємо 15-річчя випуску. Усі змінилися, багато чого досягли у житті, правда трошечки постаріли. Ми ділимося радістю і горем, що було за ці роки, бо багато притерпіли від гонителів Церкви не тільки за радянських часів, але й сьогодні. Нас з’єднала молитва, і ми засвідчили, що "у Христі немає ні еліна, ні юдея", ні границь, ні територій, а усі одне у Божественній Любові".