06.10.2005. ЧЕРНІГІВ. За пацієнтами першого в області хоспіса доглядатимуть черниці Єлецького монастиря

На базі Чернігівської обласної психоневрологічної лікарні відкрито перший в регіоні хоспіс. Він розрахований на дванадцять пацієнтів, перебуватимуть у ньому за спеціальними направленнями невиліковно хворі. У палатах зроблено ремонт, створені всі необхідні умови. У хоспісі працюватиме служба патронажних сестер, за пацієнтами доглядатимуть черниці Єлецького жіночого монастиря.

За словами начальника управління охорони здоров'я міської ради Юрія Бойка, створення такого закладу – ініціатива обласної психоневрологічної лікарні, підтримана владою. Зараз вивчатимуться реальні потреби жителів області в хоспісі. А в майбутньому можливо розширення закладу до 60 ліжок.

Працівники хоспіса в майбутньому також розраховують на допомогу релігійних общин і меценатів. А сьогодні отець Віктор – настоятель церкви Пресвятої Богородиці, діючої при лікарні, - освятив хоспіс.

12.09.2005. СІМФЕРОПОЛЬ. Урочистості з нагоди 150-ліття завершення героїчної оборони Севастополя супроводжувалися поминальними службами за спочилих вояків

У зв’язку з 150-літтям завершення героїчної оборони Севастополя й закінчення Кримської війни (1854-1855 рр.) у Криму, під егідою секретаріату Президента України, Ради Міністрів і Верховної Ради Автономної Республіки Крим, представництва Президента України, Чорноморського флоту Російської Федерації й Військово-морських сил України, уряду Москви, Севастопольської міськдержадміністрації, фонду „Андрія Первозванного” (Росія) відбувся цикл пам’ятних заходів, в яких взяли участь митрополит Сімферопольський і Кримський Лазар і духовенство єпархії.

Цикл пам’ятних заходів відкрився 8 вересня в Севастополі офіційною церемонією пам’яті героїчних захисників Малахового кургану й покладання вінків до пам’ятників адміралам Корнілову й Нахімову. Після хвилини мовчання відбулася урочиста закладка пам’ятника сестрі милосердя Даші Севастопольській.

У Свято-Микільському храмі-пам’ятнику на Північному боці Севастополя митрополит Лазар, у співслужінні кримського духовенства звершив панахиду по воїнах, полеглих у роки Кримської війни. Після панахиди були поховані останки священика Брянського полку Смирнова, який героїчно загинув разом із десятками своїх однополчан під час героїчної оборони Севастополя. У своєму слові про цього „доброго пастиря” владика Лазар сказав, що ця благочестива людина у виконанні свого пастирського обов’язку пішла навіть до смерті, своїм прикладом надихаючи воїнів. „Його смерть — це один із тих численних прикладів жертовної пастирської любові, що простирається далеко за межі цього світу в життя вічне. Він втілив слова, якими апостол Павел наставляв молодого єпископа Тимофія, слова, написані на звороті священицького хреста: „Образ буди вірним — у слові, у житії, у любові, у дусі, у вірі, у чистоті” [1 Тім. 4.12].

У Художньому музеї ім. М. П. Крошицького у Севастополі відбулася презентація виставки картин художника Василя Нестеренка, присвячених Кримській війні. Центром експозиції стала картина „Відстоїмо Севастополь”.

До 8 вересня — дня 150-річчя закінчення Кримської війни — були відновлені й привезені з Москви в Севастополь прапори полків, що брали участь у цій війні й безпосередньо обороні Севастополя. Перед відкриттям урочистого концерту відбулося їхнє освячення.

9 вересня після панахиди у севастопольському Свято-Володимирському храмі-усипальниці адміралів, у Будинку офіцерів Чорноморського флоту відбулося відкриття Міжнародної наукової конференції „Кримська війна й доля православного світу в XIX-XXI сторіччях”.

Також цього дня митрополит Лазар у Севастополі освятив місце, де буде встановлений пам’ятник ап. Андрію Первозванному, створений російським Фондом Андрія Первозванного.

07.09.2005. КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ. У селищі, де вщент було зруйновано православний храм, освячено нову святиню

Єпископ Кам’янець-Подільський і Городоцький, преосвященний Феодор, освятив храм на честь святителя Миколая в селі Чабанівка Кам’янець-Подільського р-ну Хмельницької області.

Село Чабанівка знаходиться на окраїні області, яка в роки хрущовських антицерковних репресій була експериментальною по викоріненню віри в Бога з людських душ. Не залишилося поза увагою активістів-безбожників жодне село області. У селі Чабанівка колишній православний храм був зруйнований повністю. Але милістю Божою не вдалося зруйнувати віру в людях. На сьогодні в Кам’янець-Подільському р-ні найбільше діючих храмів, кожен священнослужитель духовно окормляє по 2-3 села. Місцева влада передала для Богослужіння православним людям колишню школу. Будівля, трудами настоятеля та парафіян, реконструйована під храм. Жителі села Чабанівка подякували преосвященному Феодору та священнослужителям за освячення храму та після Богослужіння, за традицією, запросили гостей на святкову трапезу.

30.08.2005. ЛУГАНСЬК. Новий цех металургійного комбінату розпочав роботу після освячення

Священство Алчевська разом із тисячами городян дбає про зміцнення економіки міста і, зокрема, його головного підприємства – металургійного комбінату, бо ж саме він дає життя більшості його працівників. 14 місяців тому духовенством освячено початок грандіозного будівництва – цеху безперервного розливу сталі, яким розпочато масштабну реконструкцію ВАТ «Алчевський металургійний комбінат». Австрійська компанія «Дюферко» — один із акціонерів підприємства — свого слова дотримала, і нещодавно новий цех став до ладу. Для безпечної роботи нові технологічні потужності освятили священнослужителі місцевих храмів. На церемонії був присутній Президент України Віктор Ющенко.

— Нововведене виробництво – єдине в Україні і має для жителів нашого міста дуже велике значення,— розповідає протоієрей Олександр, настоятель Свято-Миколаївського храму Алчевська, благочинний Алчевського округу. – З потужною реконструкцією комбінату мешканці міста — наші віруючі – пов’язують покращення добробуту як власних родин, так і міста в цілому.

Православне священство з глибокою шаною ставиться до трударів міста, молитовно допомагає у праці і повсякденному житті знайти ту силу, яка захистить їхні родини від зла пияцтва, відчаю та безвиході. На щастя, все більше молодих людей міста і області долучаються до Святої Церкви. Свідчення тому – недавні гарячі дні вступних іспитів до Алчевської духовної семінаріїї, якій не так давно виповнилося десять років…

28.08.2005. Православна Церква святкує Успіння Божої Матері

Слово «успіння» означає заглиблення у сон, мирна кончина, схожа на сон. Смерть Божої Матері Церква називає Успінням, тому що Вона «ніби на деякий час заснула і, як від сну, пробудилася». Дивовижне життя Пречистої Діви, дивовижне й Успіння Її, як оспівує Свята Церква: «Бог всесвіту показує на Тобі, Царице, чудеса, що перевищують закони природи. І під час Народження Він зберіг Твоє дівство, і у гробі зберіг від тління тіло Твоє» (канон 1, пісня 6, тропар 1). У Пресвятій Діві переможені закони природи: у народженні зберегла Вона дівство, в Успінні не залишила світ. Після народження Вона залишається Дівою, а після смерті залишається живою. Вона заснула, щоб прокинутися для життя у вічному блаженстві. Вона преставилася до Бога — Джерела життя, — щоб оберігати від смерті душі Своїми молитвами.

Що відомо нам про обставини Успіння?
Обставини Успіння Божої Матері не описані у Святому Письмі, але здавна відомі в Церкві. Богоматір після воскресіння Спасителя жила в Єрусалимі.
Коли Ірод розпочав гоніння на Церкву, Божа Матір переселилася з апостолом Іоанном Богословом в Ефес. Живучи тут, Вона відвідала праведного Лазаря на острові Кіпр, побувала на Афонській горі і благословила її. Незадовго до смерті Вона повернулася до Єрусалима.
Дні і ночі Богородиця проводила у молитві. Нерідко вона приходила до Святого Гробу Господнього, кадила фіміам і преклоняла коліна. Під час відвідування Голгофи перед Нею з'явився Архангел Гавриїл і сповістив про Її близьке переселення із земного життя у життя Небесне, вічно блаженне. Як запоруку Архангел вручив Їй пальмову гілку. З Небесною звісткою повернулася Божа Матір у Вифлеєм з трьома дівами, які прислужували Їй. Потім Вона покликала праведного Іосифа з Аримафеї та учнів Господа, яким сповістила про Своє близьке Успіння. Пресвята Діва молилася, щоб Господь послав до Неї апостола Іоанна. І Дух Святий переніс його з Ефеса, поставивши поряд з тим місцем, де лежала Матір Божа. Святий Іоанн Дамаскін говорить, що апостоли, число яких і злічити не можна, злетілися, подібно хмарам і орлам, щоб послужити Матері Божій. Побачивши один одного, апостоли раділи, але здивовано питали: для чого Господь зібрав їх в одне місце? Святий Іоанн Богослов, зі сльозами радості вітаючи їх, сказав, що прийшов час Божій Матері відійти до Господа.
Увійшовши до Матері Божої, вони побачили, як Вона благоліпно сидить на ложі, сповнена духовної радості. Пресвята Діва прославляла Бога за те, що Він почув Її молитву і виконав бажання Її серця, і почала бесіду про майбутню Свою кончину.
Настала третя година, коли повинно було статися Успіння Божої Матері. Святі апостоли зі співами оточували благоліпно прикрашений одр, на якому лежала Пречиста Діва Богородиця. Вона молилася в очікуванні Свого відходу і пришестя Свого улюбленого Сина і Господа. Раптом засяяло невимовне Світло Божественної Слави, перед Яким померкли палаючі свічки. Стеля приміщення ніби зникла в промінні неосяжного Світла, і зійшов Сам Цар Слави, Христос, оточений безліччю Ангелів, Архангелів та інших Небесних Сил з праведними душами праотців і пророків, які колись провіщали про Пресвяту Діву.
Побачивши Свого Сина, Божа Матір вигукнула: «Величає душа Моя Господа, і зрадів дух Мій у Бозі, Спасі Моїм, бо зглянувся на смирення раби Своєї» — і, підвівшись із ложа на зустріч Господу, вклонилася Йому. Господь запросив Її до обителі Вічного Життя. Без жодного тілесного страждання, ніби у приємному сні, Пресвята Діва передала душу в руки Свого Сина і Бога. Тоді залунав радісний ангельський спів.
Небесні брами возвисилися, зустрівши душу Пресвятої Богородиці, Херувими і Серафими з радістю прославили Її. Благодатне обличчя Богоматері сяяло славою Божественного дівства, а від тіла розлилося благоухання. Оплакавши свою розлуку з Матір'ю Божою на землі, апостоли розпочали поховання Її пречистого тіла. Святі апостоли Петро, Павло, Іаков та інші з числа дванадцяти апостолів понесли на своїх плечах одр, на якому лежало тіло Приснодіви.
Коли процесія дійшла до Гефсиманії, після останнього цілування, апостоли поклали тіло Пречистої Богоматері в гріб і закрили вхід у печеру великим каменем. Три дні вони не відходили від місця поховання, возносячи безперестанні молитви і псалмоспіви.
На премудрий розсуд Божий апостолу Фомі не судилося бути присутнім під час поховання Матері Господньої. Прийшовши на третій день у Гефсиманію, він гіркими слізьми плакава перед погребальною печерою, жалкуючи про те, що не удостоївся останнього благословення Матері Божої і прощання з Нею. Апостоли, сердечно жаліючи його, наважилися відкрити печеру, щоб він міг поклонитися святим останкам Пріснодіви. Але, відкривши труну, вони знайшли у ньому лише Її погребальні пелени і зрозуміли, що Пресвята Діва вознесена разом з тілом на Небо.
Увечері того ж дня, коли апостоли зібралися у будинку, щоб підкріпити себе їжею, їм з'явилася Сама Матір Божа і сказала: «Радійте! Я з вами - у всі дні». Це так порадувало апостолів і всіх, хто був з ними, що вони підняли частку хліба, яку залишали на трапезі на згадку про Спасителя («частка Господня») і вигукнули: «Пресвята Богородиця, помагай нам». (Цим було покладено початок чину піднесення панагії - звичаю піднесення хліба на честь Матері Божої, який і донині зберігається в монастирях).

Коли виникло це свято?
Свято Успіння, ймовірно, виникло в Єрусалимі. Проте Етерія — відома паломниця святими місцями кінця IV століття — у своєму щоденнику ще не згадує про це свято. Можна припустити, що свято Успіння було встановлене після подорожі Етерії, проте не пізніше V століття, оскільки у VI-му воно стало відоме всюди; святий Григорій Турський є першим свідком святкування Успіння на Заході, яке спочатку відзначалося тут у січні. За часів імператора Маврикія (582–602 рр.) вже остаточно встановлено дату святкування Успіння - 15 серпня (28 серпня за новим стилем). До його святкування віруючі готуються протягом двотижневого посту, що називається Успенським. Вважається, що він виник у п'ятому столітті, проте як загальноцерковний він був встановлений на Константинопольському соборі 1166 року.

Ікона Успіння
У православній іконографії є класичний тип ікони Успіння, на якій Божа Матір лежить на смертному одрі. Навколо стоять апостоли, а посередині — Христос у славі приймає у руки душу Своєї Матері. На деяких іконах підкреслюється тілесне вознесення: у верхній частині ікони, над зображенням Успіння, зображена Божа Матір, Яка сидить на троні, у мандорлі, яку ангели возносять на небеса. Мандорлою в християнській іконографії називається мигдалеподібне сяйво, серед якого зображають Христа і Богоматір, коли хочуть показати їх у славі.
На російській іконі XVI століття Христос стоїть, оточений мандорлою, що знаменує Його славу, і дивиться на тіло Своєї Матері, яке лежить на прикрашеному одрі. У лівій руці Він тримає маленьку фігурку, обвиту білими пеленами і увінчану німбом: це — «всесвітла душа», яку вже прийняв Христос у Свої «пречисті долоні». На інших іконах зображується чудесне прибуття апостолів. Велика кількість херувимів на деяких іконах оточують мандорлу Господа.
На багатьох іконах Успіння зображено епізод з Афонієм. Цьому фанатику-іудею ангел відрубав мечем обидві руки за те, що він насмілився торкнутися смертного одра Богородиці. Ця деталь апокрифічного характеру присутня в богослужінні та іконографії свята, і повинна нагадати про те, що кінець земного життя Божої Матері утворює якнайглибшу внутрішню таїну Церкви, яка не потерпить її оскверніння: невидима для поглядів зовнішніх, слава Успіння Божої Матері осягається лише через приналежність до досвіду життя Церкви.